Włodek's Journal
[Most Recent Entries]
[Calendar View]
[Friends]
Below are the 20 most recent journal entries recorded in
Włodek's LiveJournal:
[ << Previous 20 ]
| Wednesday, November 18th, 2009 | | 11:20 pm |
Latvija
 Apsveiktu ar Neatkarības Diena!
Усіх друзів із прекрасної країни Латвії вітаю з Днем Незалежності!
| | Tuesday, November 17th, 2009 | | 2:53 pm |
Tallinn. Fußwanderung nach Pirita / Таллінн. Піша прогулянка до Піріти
Ich hatte die Aussicht des Tallinner Bezirks Pirita so gern, dass ich diese Gegend schon zu Fuß später besuchen wollte. Umsomehr lag mein Weg dem Baltischen Meer entlang – und ich hatte es gern.Мені настільки сподобався вигляд талліннського району Піріта, що я пізніше вирішив туди прогулятися знову, тільки вже пішки. Піріта розташована доволі далеко від центру, втім моя путь пролягала уздовж Балтійського моря – і мені це подобалося.  Das Russalka-Denkmal in Kadriorg.
Русалка Талліннська в районі Кадріорґ.Das Denkmal "Russalka" (eigentlich, "Meerjungfrau") wurde im schönen Tallinner Bezirk Kadriorg vom estnischen Bildhauer Amandus Adamson in 1902 geschaffen.
Russalka hieß ein russisches Panzerschiff, das in 1893 unter ungeklärten Umständen im Finnischen Meerbusen auf dem Weg von Tallinn nach Helsinki sank. Alle 177 Seeleute kamen ums Leben. Dieser Unfall erschütterte das Russische Reich sehr tief. In Friedenszeiten verschwand ein Militärschiff spurlos im Heimatgewässer. Dazu gab das damalige Verteidigungsministerium des Russischen Reiches nur drei Tage nach diesem Vorkommnis bekannt, dass es ein Schiffsunglück in Baltikum geschehen war. Die Rettungsmaßnahmen starteten nur 11 Tage nach dem Unglück.
Also, heutzutage man darf sich gar nicht wundern, dass in 1999 Wladimir Putin seine berühmte Worte "es sank" über die Katastrophe mit dem U-Boot "Kursk" sagte.
Das ist eine Tradition: Im russischen Staat kostet das Menschenleben nichts.
Das Denkmal ist sehr schön. Der Engel zeigt mit dem Kross in der Richtung des Meeres. In der Zeit von der sowjetischen Besatzung wurde der orthodoxe Kross der Meerjungfrau entnommen. Jetzt steht das Denkmal wieder in seiner originellen Fassung.
Das Schiff selbst konnte man nur im Jahre 2003 auf der Tiefe von 74 m nicht weit von Helsinki finden.Пам'ятник "Русалка" було зведено 1902 року естонським скульптором Амандусом Адамсоном. Пам'ятник стоїть на березі Фінської Затоки у талліннському районі Кадріорґ. "Русалка" – так називався броненосець Балтійського флоту, що 1893 року за нез'ясованих обставин затонув на шляху з Таллінна до Гельсінкі. Усі 177 моряків команди загинули. Цей випадок глибоко вразив тогочасне суспільство. У мирний час з незрозумілої причини було втрачено військовий корабель, причому не десь далеко в океані, а у внутрішніх водах, у парі сотень кілометрів від столиці імперії. Зрозуміти обурення тодішніх газет можна: про втрату корабля повідомили лише через три дні після того, як "Русалка" не прийшов до Гельсінкі. Пошукову операцію почали лише через 11 днів. Непрофесійність, лукавство й байдужість тодішніх посадових осіб в російській імперії вельми нагадує поведінку російської влади під час катастрофи підводного човна "Курськ". Тож, не варто дивуватися цинічним словам Путіна " она утонула". Це тривала традиція: життя людини в російській державі не коштує нічого. Пам'ятник дуже красивий. Янгол, тримаючи хрест, вказує у бік моря. За часів радянської окупації хрест у янгола відібрали... Тепер пам'ятник "Русалка" відновлено у первісному вигляді. Сам же корабель вдалося знайти лише 2003 року на глибині 74 метри недалеко від Гельсінкі. ( MEHR FOTOS / ЩЕ СВІТЛИНИ ) | | Wednesday, November 11th, 2009 | | 3:52 am |
Tallinn. Fotos aus dem Exkursionsbus / Таллінн. Світлини з екскурсійного автобусу
In Tallinn gibt es das übliche für viele andere westeuropäische Städte Service, das den Stadtgästen Busexkursionen nach dem Prinzip "Hop on – hop off" bietet.
Dabei können Touristen den ganzen Tag auf der Route aus- und einsteigen und Sehenswürdigkeiten komfortabel besichtigen. Tallinn City Tour kostet 250 EEK (16 EUR) pro Tag. Як це прийнято в багатьох містах Західної Європи, в Таллінні до послуг туристів існують екскурсії за системою "hop on – hop off", коли за одним чи кількома екскурсійними маршрутами цілий день курсують автобуси з певними інтервалами. Користуючись послугами Tallinn City Tour, турист купує квиток (одноразовий, на цілий день або на два дні) і може оглядати місто з тією швидкістю, з якою зручно йому, а не екскурсоводу. В автобусі людина отримує навушники, сідає на місце й обирає мову екскурсії. Далі автобус рушить за розкладом, у навушниках у цей час можна слухати оповідь "Подивіться направо, подивіться наліво...". На маршруті автобус робить короткі зупинки біля цікавих об'єктів, коли ті туристи, що бажають детальніше оглянути пам'ятки, можуть зійти й комфортне оглянути їх. Потім за півгодини чи годину підійде наступний екскурсійний автобус, на якому можна продовжити оглядини міста, слухаючи електронного екскурсовода своєю мовою. У Таллінні коштує це задоволення 250 крон (16 євро) на цілий день. На превеликий жаль, цієї системи немає в українських містах. Зате вона є і в Латвії, і в Естонії. А мерам Києва чи Львова, Одеси чи Харкова додаткові гроші, видно, не потрібні.  Pärnu-Avenue
 Narva-Chaussee( SEHEN UND LESEN WEITER / ДИВИТИСЯ Й ЧИТАТИ ДАЛІ ) Jachtklub Pirita
Яхт-клуб в районі Піріта( MEHR FOTOS / ЩЕ СВІТЛИНИ ) | | Monday, November 9th, 2009 | | 6:26 am |
Straßenfotos in Tallinn / Вуличні світлини Таллінна
Die echte Schönheit dieser Stadt zeige ich ein bisschen später, und jetzt möchte ich einpaar Fotos vom Straßenleben in Tallinn platzieren. Справжню красу Таллінна я залишу на потім, а наразі хотілося б показати пару світлин звичайного вуличного життя цього прекрасного міста.  Pärnu-Avenue, eine der wichtigsten Straßen, die östlich entlang der Altstadt läuft.Проспект Пярну, одна з головних вулиць Таллінна, що огинає Старе місто зі сходу.  Mädchen mit einem Hündchen.
Interessanterweise, nur in Paris habe ich mehr Frauen mit Hündchen getroffen. Tallinn ist auf der zweiten Stelle in diesem Sinne. Ich weiß nicht, warum so. Bloß eine Bemerkung...Дівчина з собачкою. Цікаво, що лише в Парижі мені довелося зустріти на вулицях більше жінок з маленькими собачками. Таллінн на другому місці у цьому відношенні. Не знаю, чому так. Просто спостереження. ( MEHR FOTOS / ЩЕ СВІТЛИНИ ) | | Sunday, November 8th, 2009 | | 1:42 am |
Fremdsprachliche Zitate im Fernsehen / Іншомовні включення на ТБ
Erst jetzt habe ich auf dem spanischen Fernsehkanal "24h" bemerkt, dass die katalanische Sprache (eigentlich, Worte eines Politikers) mit Untertiteln versehen wird. Es scheint mir ein bisschen interessant zu sein, da, einerseits, die Fremdsprachen auf dem spanischen TV normalerweise synchronisiert werden, und andererseits, die katalanische Sprache den Spaniern verständlich ist.
Oder ich kenne Spanien noch nicht gut. Auf jeden Fall, haben die Mehrheit der Leute in Spanien sehr geringe Kenntnisse von Fremdsprachen.
In der Ukraine dagegen wird solche Nachbarsprache wie Weißrussisch entweder synchronisiert noch mit Untertiteln versehen. Russisch auch nicht, doch der Grund ist anderer: Russisch ist hier – durch die sowjetische Vergangenheit – noch verstanden und weit verbreitet.
Polnisch wird manchmal synchronisiert, doch hin und wieder nicht.Передивляючись увечері іспанський ТБ-канал новин "24h", помітив одну цікаву річ: якщо слова іноземних політиків перекладають дубляжем, то, транслюючи сюжет про Каталонію, слова тамтешнього політика подали з субтитрами. Це мені видалося цікавим, зважаючи на те, що каталонська мова іспанцям на слух абсолютно зрозуміла. Або принаймні у мене таке враження. Скажімо, якщо порівнювати з Україною, то білоруська мова не перекладається. Російська мова теж ні, але там причина суто історична. Я також не розглядаю дубляж російських фільмів згідно з законодавством – то геть інша ситуація. Йдеться саме про пару слів, сказаних іншою мовою у випусках новин тощо. А ось відсутність транскрипції чи дубляжу для висловів білоруською – це ідеальний показник, бо білоруська не була для нас ніколи нав'язаною імперською мовою і вона без будь-якої підготовки є абсолютно зрозумілою для всіх українців. Мабуть, якщо взяти ущент затасканий радянський пропагандистський штамп "братня мова", то саме білоруська і ніяка інша є для нас братньою мовою. Натомість на російському телебаченні білоруську завжди перекладають. Як і українську. Якось я натрапив на інтерв'ю з Андрієм Данилком (Вєркою Сердючкою) і він сказав, що працюючи в Росії, йому довелося (від нього вимагали продюсери рос. ТБ) відмовитися від рясного суржика, бо навіть його московити буцімто не розуміли. І дійсно, з якихось пір Сердючка стала російськомовною – хіба що шокання з геканням мусило нести тягар етнографічного забарвлення. Польську мову - яка теж для українців історично є імперською і нав'язаною, але вже добряче підзабутою, - іноді перекладають, але доволі часто й ні. | | Thursday, November 5th, 2009 | | 5:19 am |
Erste Stunden in Tallinn. Hotel "Valge Villa" / Перші години в Таллінні. Готель "Valge Villa"
Mein Besuch in Tallinn war fast völlig unvorbereitet. Zuerst wollte ich in den Baltischen Staaten nur Lettland besuchen. Jetzt sehe ich, dass sich mein spontaner Wunsch, nach Tallinn zu gehen, völlig rechtfertigte.
Und dabei half mir nochmals ![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif) ostseer sehr viel. Erstens, Eytan empfahl mir ein recht gutes Hotel in der Stadt, wo er und seine Frau sich in 2002 aufhielten. Zweitens, Eytan gab mir einpaar Ratschläge. До Таллінна я вирушив практично непідготовленим, бо рішення відвідати ще й Естонію прийняв в останній момент. І я не пошкодував, що вирушив туди. І знову багато допомоги мені надав ostseer, за що я йому дуже вдячний. Насамперед, Ейтан порадив мені дуже гарний готель в Таллінні із справедливим співвідношенням ціна-якість, дав мапу міста, карнетик (пачку) талонів на талліннський міський транспорт і звісно ж, корисні поради з перебування в місті, які виявилися незайвими. In den Baltischen Staaten konnte ich mich nicht leicht den dortigen Währungen anpassen. In Lettland gibt es Lats – eine "schwierige" Währung, da 1 EUR = 0,7 LVL. Ungefähr so wie das Britische Pfund.
Estland dagegen hat die Krone - eine "leichte" Währung, wobei 1 EUR = 15,7 EEK.
Im Busstation Tallinn wollte ich, pardon, in die Toilette und brauchte dazu ein bisschen dortiges Bargeld. In öffentlichen Toiletten werden Bankkarten nicht akzeptiert.
:-)
Die Toilette kostete 5 Krones. Als ich 15 Krones aus einem Geldautomat herauszunehmen versuchte, gab mir der Geldautomat die Karte ohne Geld zurück. Ich wurde ein bisschen nervös (es passiert selten so, dass Geldautomaten das Bankkonto belasten, doch Bargeld nicht geben. Bloß ein rein technischen Fehler, der man in seiner Bank leicht beheben kann. Doch ich war in einem anderen Land...). Aber dann in einem anderen Automat bat ich schon 100 Krones – und das Geld wurde mir gegeben.У країнах Балтії мені доволі важко було призвичаїтися до місцевих валют. У Латвії валютою є лат, що є "важкою" валютою. 1 євро дорівнює 70 латвійським сантимам. Тобто лат – це такий собі фунт-стерлінг. Ціни здаються маленькими, але "маленькість" ця оманлива. :-) По приїзді до Таллінна, натомість, я потрапив у протилежну реальність: естонська крона – валюта "легка". 1 євро дорівнює 15,7 крон. Доводилося багато рахувати, і в мене була нагода про себе сердечно подякувати своїм вчителям математики. Чогось вони мене таки навчили. На талліннському автовокзалі місцева готівка мені знадобилася одразу, бо мені, пардон, захотілося до туалету. Полегшити свою душу коштувало 5 крон. Банківські картки в туалетах не приймають – навіть в країнах ЄС. :-) Я на той момент курсу не знав і обережно попрохав в банкомату 15 крон. Після чого отримав свою картку назад без грошей. При цьому бездушна машина не збиралася мені пояснювати, що з моєю карткою не так. Хоч би повідомлення яке на екрані з'явилося... Я злегка захвилювався: раптом гроші з рахунку зняли, а готівку не видали. Такі ситуації вкрай рідко, але трапляються. Усе це легко вирішується в своїй країні і своєму банку, але я був не в своїй країні. Зрештою я побачив банкомат SWEDBANK. У Латвії банкоматам SWEDBANK моя українська картка подобалася, тож я сподівався, що естонському сподобається теж. Попрохав 100 крон. Банкомат видав гроші без проблем, причому купюрами по двадцять п'ять крон. Гарний банкомат, бо інакше в туалеті тоді б довго мені здачу з сотні шукали. Дійсно, перший раз я просто попрохав нижче мінімального рівня.  Die Busstation in Tallinn ist außerhalb des Stadtzentrums.
Um mein Hotel zu erreichen, hatte ich eine Straßenbahn und dann einen O-Bus zu nehmen.
Die Straßenbahn-Strecke bis dem Zentrum der Stadt entschloss ich zu Fuß zu gehen, um die ersten Eindrücke von Tallinn zu bekommen. Ich ging der Tartu-Avenue entlang.Автовокзал у Таллінні розташований за межами центру. Щоб дістатися готелю, мені слід було скористатися трамваєм і потім пересісти на тролейбус. Трамвайну частину шляху я вирішив прогулятися пішки задля отримання перших вражень. Шлях до центру міста пролягав уздовж проспекту Тарту. ( WEITER SEHEN UND LESEN / ДИВИТИСЯ Й ЧИТАТИ ДАЛІ )Ich möchte einpaar gute Worte über das Hotel in Tallinn sagen, wo ich wohnte.
Das Hotel heißt "Valge Villa" ("Weiße Villa").
http://www.white-villa.ee/villa/
Es liegt in sehr gutem und sicherem Stadtbezirk namens Kristine. Das ganze Bezirk ist mit Villas bebaut.
Mit dem O-Bus erreicht man die Altstadt davon in etwa zehn Minuten.
Das ist echt ein Familienunternehmen und Gäste bekommen eine gute und sorgfältige Bedienung für ermäßigte Preise. Die Hotelbesitzer – Andres und Anne Vahtra – sind sehr angenehme Leute.
Nur für 29 EUR/Tag genoss ich ein großes sauberes Zimmer. Die Toilette/Dusche und die Möbel sind in gutem Zustand. Dabei hatte ich ein großes Balkon. Und kostenloser Wi-Fi-Internet-Zugang dazu.
Ich empfehle!Хотілося б сказати теплі слова про готель "Valge Villa" ("Біла Вілла"), де я зупинився. http://www.white-villa.ee/villa/"Valge Villa" розташована в гарному районі "Kristine" на південний захід від центру. Район дуже приємний і безпечний. Kristine майже повністю забудована віллами. Однією з таких вілл і є "Valge Villa" – готель сімейного типу, яким володіє подружжя Анне і Андрес Вахтра – дуже приємні люди. Лише за 29 євро за добу в мене була велика кімната з балконом. Сантехніка в туалеті/душі та меблі в кімнаті зручні та в гарному стані. Безкоштовний Wi-Fi доступ до інтернету – це вже сприймається як невід'ємний бонтон нормального готелю. Анне питала мене, коли мене чекати до сніданку у вітальні внизу. За сніданком було приємно перекинутися з нею парою слів: вона мені давала поради, що подивитися в місті, я їй розповідав про свої враження. "Valge Villa" – це ідеальний вибір для мандрівників із середнім бюджетом. Ейтан і його подруга зупинялися тут 2002 року. Я сюди приїхав через 7 років після них і мушу сказати, що мої враження так само позитивні, як і Ейтанові. Іншими словами, ця сімейна фірма працює стабільно гарно. Я всім гостям Таллінна рекомендую цей готель!  Hotel "Valge Villa"
Готель "Valge Villa"( MEHR FOTOS / ЩЕ СВІТЛИНИ ) | | Wednesday, November 4th, 2009 | | 3:34 am |
Notizen eines Reisenden / Нотатки мандрівника (Weg nach Tallinn / Переїзд до Таллінна)
 ostseer nahm dieses Foto in Riga auf, als ich mich auf meinen Weg nach Tallinn begab.
ostseer сфотографував мене перед від'їздом до Таллінна.Ich fuhr mit der Busgesellschaft Eurolines. Ich habe diese Firma schon hier erwähnt.Я скористався автобусною компанією Eurolines, про яку вже згадував.Ich mag Lettland. Obwohl das Land nach den EU-Vorstellungen noch ziemlich arm ist, entwickelt es schnell und in dem richtigen Kurs. Ich mag auch die Tatsache, dass die Letten während so viele Jahre des Verbleibens im Russischen Reich und – später – der sowjetischen Besatzung nicht russifiziert worden sind. Das stellt einen krassen Unterschied zu den Ukrainern in der Ukraine dar, da sich sehr viele in ihrer Heimatland lebenden Ukrainer im Laufe der Geschichte auf die Sprache verschiedener Besatzer gern umgestellt haben. Ein russischsprachiger Lette ist dagegen kaum zu finden. Vielleicht ist diese Tatsache damit zu erklären, dass die Letten von 1918 bis 1940 ihren unabhängigen Staat hatten. Das ist sehr wichtig, da wenn ein Volk staatslos ist, dann bleibt die Landbevölkerung natürliche Träger und, so zu sagen, Behälter von eigener Sprache und Kultur. Diese ist auch die ständige Quelle für Schöpfung von eigener Intelligenz, die die Volkssprache systematisiert und entwickelt. So verteidigte sich gegen Assimilation viele staatslose Völker in Europa in solchen Reichen, wie Österreich oder Russland. Nach dem Ersten Weltkrieg änderte sich die Situation drastisch aus der sozialwissenschaftlichen Sicht. Durch solche Erscheinung, wie Urbanisation, verloren die staatslosen Völker in den 1920er und 1930er Jahren ihren natürlichen "Sprachbehälter", da in Städte Assimilation immer leichter und schneller stattfand. Die Ukrainer genossen nur sehr begrenzte Staatlichkeit innerhalb der UdSSR.Мені сподобалася Латвія. І хоча за стандартами ЄС країна поки що доволі бідна, це суспільство розвивається стрімко й рушить у правильному напрямі. Мені також подобається той факт, що латиші після стількох років перебування в Російській імперії та пізніше під радянською окупацією не зреклися своєї рідної мови і не мають проблем із національною самоідентифікацією. Обрусачений латиш – нонсенс, в той час як, скажімо, обрусачений українець – явище вельми поширене. Таку дивовижну відмінність між народами, що сторіччями однаково не були вільними й перебували під завойовниками, частково можна пояснити результатами Першої світової війни, коли і українці, і латиші, і естонці здобули державність, але на відміну від останніх двох, українці свою державність не змогли втримати і змушені були задовольнитися квазі-державним статусом у складі радянської імперії. Це краще, ніж зовсім нічого, але це не врятувало українців від нищівної русифікації радянських часів. Саме радянських, а не царських часів, бо тут як раз важливо розуміти, що за умови відсутності державності селянство завжди типово відіграє ролю утримувача мови, традицій, культури в широкому сенсі, а також служить джерелом для утворення національної інтелігенції із тих освічених бюргерів, що свідомо чинять внутрішній спротив імперській асиміляції. 1920-ті та 1930-ті роки натомість припали на період інтенсивної урбанізації, а в радянській Україні до того ж – ще й геноциду селянства. Для поневолених народів, що змогли в той період здобути державність, урбанізація не стала ніщивним ударом, бо їхні мови нарешті стали державними як раз у той момент, коли в усій Європі різко зросло населення міст. В Україні натомість через відсутність державності хвилі урбанізації лише призводили до послідовного обрусачення все нових і нових мільйонів людей і до того, що в головах сучасних міських українців їхня мова так і залишилася мовою непрестижною, мовою села. Це проблема. Це велика проблема навіть у суто прикладному сенсі, бо це свідчить про розмиту національну ідентифікацію – і як наслідок, це є однією з причин загальної неуспішності Україні, її невиразної внутрішньої та зовнішньої політики. По-іншому і бути не може. Не може бути успішною країна, мінімум половина населення якої відчуває страшенний комплекс меншовартості щодо своєї національної культури.  Die neue niveaufreie Straßenkreuzung neben der Südbrücke.
Будується нова транспортна розв'язка біля Південного мосту. Weiter gibt's einige Fotos, die ich aus dem Bus während der Fahrt aufnahm.Далі – декілька світлин, які я зробив з автобусу на шляху до Таллінна. ( WEITER LESEN UND SEHEN / ЧИТАТИ Й ДИВИТИСЯ ДАЛІ ) | | Sunday, November 1st, 2009 | | 11:06 pm |
Мерзотний популізм (політичне)
Ті, хто слідкують за нашою політикою, знають, що депутати від синьо-білої Партії Регіонів ("політичні донбасята", як я їх називаю) і далеко не тільки вони таки проштовхнули Закон про підвищення соціальних стандартів. Особисто я слідкую за місцевими новинами раз на день, отримуючи інтернет-розсилку - зведення новин собі на пошту. Мені більш ніж достатньо (і то настрій регулярно псується). А ось мій гарний друг alexbard раніше читав нашу політичну помийку протягом дня і присилав мені часто посилання з різних сайтів. В результаті Сашко отримав депресію, позбутися якої зміг, нарешті припинивши постійно читати "Українську Правду", "Кореспондент", "Обком.нет" etcetera. Без читання наших політичних новин життя в Сашка одразу стало барвистим. Так ось, back to our muttons (or pigs). Депутати від Партії Регіонів і особисто Віктор Хведорович можуть бути щасливими: нарешті є шанс демонструвати народу, як вони про нього дбають. І народу в радість – народ у нас здебільшого наївний і забуває все, що було раніше, ніж пару місяців тому. Про ідіотську ситуацію тотального безвідповідального популізму дуже добре написав Віталій Портников у своїй статті "Набор подачек". У принципі, все Віталій правильно написав, лише забув він нагадати про одну цікаву обставину. Таки проштовхнутий синьо-білими депутатами Закон про підвищення соціальних стандартів безпосередньо стосується рівня мінімальної заробітної плати в Україні. А цей рівень, у свою чергу, регулюється Законом України про оплату праці, стаття 10 якого однозначно вказує: Зміни розміру мінімальної заробітної плати іншими законами
України та нормативно-правовими актами є чинними виключно після
внесення змін до закону про Державний бюджет України на
відповідний рік.Найцікавіше, що вищенаведене доповнення до статті 10 було прийнято парламентом України 2003 року – за часів прем'єрства ... правильно: Віктора Януковича! Чи внесла Партія Регіонів спочатку законопроект про необхідні зміни до бюджету України, згідно з прийнятим ними ж самими законом? Звісно, що ні! А навіщо. Як казав Боня Титомир (хто його зараз пам'ятає?..), "people хаваєт". Боня казав це далекого 1992 року з приводу своїх попсових пісень "для дебілів". І якщо пісні Боні вже давно ніхто не хаває, творчість політичного проекту, який я років десять тому називав "Партія одного регіону" виявилася куди живучішою. Наразі його варто назвати "Партія одного регіону і всіх совків". Для майбутніх істориків "політичні донбасята" становитимуть великий інтерес для дослідження. Найдивовижніше їхнє досягнення полягає у тому факті, що на початку 2000-х років якимось чином Партії Регіонів вдалося перетягнути на себе практично весь совковий електорат України, знизивши представництво комуністів з 30% до 4%. Іншими словами, політична партія, що виросла із вкрай криміналізованого середовища донецької "бізнес-еліти" і наразі представляє інтереси крупного бізнесу – оцих самих директорів-бандитів, що в дикі 1990-ті нахапали власність, що не платили людям зарплати на своїх підприємствах – умудрилися стати представниками суто червоного електорату, залишивши традиційних комуністів без виборців. Це прикметно й дивовижно! Партія Регіонів – це фантастичний симбіоз "жирних котів", які спираються на електорат мільйонів зубожілого люду, що ... ненавидить "жирних котів"! Я думаю, це саме по собі прекрасно і це обов'язково стане предметом серйозних наукових досліджень в майбутньому. | | Monday, October 26th, 2009 | | 7:28 pm |
| | Sunday, October 25th, 2009 | | 12:57 am |
Riga. Neustadt. Architektur des Jugendstils. / Рига. Нове Місто. Архітектура стилю модерн.
Riga darf gerecht als eine der Perlen der Weltarchitektur gelten. Neben der Altstadt ist die Rigaer Neustadt in die UNESCO-Welterbe-Liste eingetragen.
In der Neustadt geht es dabei vor allem über zahlreiche wunderschöne Jugendstilgebäude vom Architekt Michael Eisenstein, der Vater von dem berühmten Filmregisseur und –theoretiker Sergej Eisenstein. Mit seinen Werken prägte Michael Eisensteil die Aussicht Rigas durchaus, da er in der Neustadt mehr als 50 prunkvolle Gebäude schöpfte. Nach der Bolschewistischen Revolution in Russland verlies Michael St. Petersburg, wo er damals wohnte, und ging nach Berlin. Sein Sohn erwies sich dagegen als fieberhafter Verfechter des Kommunismus und diente der unmenschlichen stalinistischen Diktatur so, wie vom Hitler bezauberte Leni Riefenstahl dem deutschen Nazi-Regime beistand.
Dank Michael Eisenstein ist Riga – wie Wien, Prag oder Barcelona – unter den Städten, wo der Jugendstil am besten vertreten ist.Рига справедливо може вважатися перлиною світової архітектури. Разом зі Старим Містом, ризьке Нове Місто так само включене до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. Насамперед йдеться про численні шедеври, створені видатним латвійським архітектором Міхаелом Айзенштайном, що походив із балтійських німецькомовних євреїв. Його родина прийняла православ'я, тому в наших джерелах він згадується як Михайло Йосипович Ейзенштейн. Пост-радянські люди куди краще знають про його сина Сергія. На момент більшовицької революції Міхаел мешкав із сином в Петербурзі, після чого одразу виїхав до Берліна, де прожив уже до кінця життя. Його син режисер і теоретик кінематографу Сергій Ейзенштейн натомість виявився палким прибічником більшовиків і віддано служив нелюдській тоталітарній диктатурі. Цим він мені нагадує Лені Ріфеншталь, яка так само була причарована уже своїм варіантом вождя і месії та щиро уславлювала нелюдський режим. І так само була теоретиком кіно, посівши чільне місце в історії розвитку цього мистецтва. Я лише зараз замислився над тим, наскільки ... пікантно виглядає лубочна агітка "Олександр Невський" у виконанні уродженця Ліфляндії із німецькомовного роду. Гарно служив товариш Сергій, але Бог з ним... Спадщина його батька Міхаела куди цікавіша й вагоміша, аніж пізніші агітки його сина. Завдяки цьому видатному архітекторові, прекрасна Рига на початку 20-го сторіччя стала на один щабель з такими містами як Відень, Прага чи Барселона, де стиль модерн представлений в повній мірі.  ( WEITER SEHEN / ДИВИТИСЯ ДАЛІ ) | | Saturday, October 24th, 2009 | | 4:10 am |
Das Riga von Platten- und Neubauten / Рига радянських та пост-радянських новобудов
Das Riga der sowjetischen Zeiten assoziiert sich in erster Linie mit zahlreichen Plattenbauten.
Doch im Gegensatz zu den Plattenbauten der sowjetischen Zeiten in meinem Heimatland sind diese in der lettischen Hauptstadt viel besser erhalten. Das geht nicht nur die Gebäude selbst, doch auch die anliegende Gegend an.Рига радянських часів асоціюється, звичайно ж, з численними панельними новобудовами. Але на відміну від панельних будівель, зведених у радянські часи в моїй рідній країні, ті, що стоять у латвійській столиці, утримуються значно краще. Це стосується не лише власне будівель, але й також прилеглої до них території.  Ein typisch sowjetischer Plattenbau.
Типовий радянський панельний будинок. Das ist Zolitude, ein Bezirk am linken Ufer Dünas.
Це Золітуде, район на лівому березі Дауґави.Die Plattengebäude sind etwa 25 Jahre alt und offensichtlich im viel besseren Zustand erhalten, als solche Gebäude in der Ukraine.
Im Gegensatz zu ukrainischen Plattenbauten sind hier keine schrecklichen schmutzigen Abfallbehälter vor dem Eingang zu sehen. In diesen Gebäuden funktionieren die Müllschlucker einwandfrei. Es gibt auch Bezirke – zum Beispiel, benachbartes Imanta, - wo Müllbehälter neben Häusern stehen, doch die sind dann mit einer Abdeckhaube ausgestattet und die Gegend nebenbei ist sauber. Typische Abfallbehälter in der Ukraine dagegen haben keine Hauben und sind dabei für Ratten und streunende Hunde und Katzen leicht erreichbar. Dazu gibt es oft Müllhaufen neben solchen Behältern, da Müll oft zu spät von den kommunalen Behörden entsorgt wird.
Ich besuchte ein der Plattenhäuser in Zolitude. Der Treppenflur war sauber und der Müllschlucker stank überhaupt nicht. Das die Gegend selbst sauber und angenehm ansieht, ist auf dem Foto oben gut zu sehen.Цим панельним будинкам приблизно по 25 років і вони явно знаходяться в кращому стані, ніж будинки такого ж типу і віку в Україні. На відміну від українських новобудов панельного типу, перед під'їздами не стоять жахливі брудні сміттєві баки. У цих будівлях бездоганно працює сміттєпровід. Є також райони - наприклад, сусідній район Іманта, - де сміття збирають в контейнери, а не через сміттєпровід. У такому разі контейнери біля будинку мають кришку, вони не смердять і біля них чисто. Біля під'їздів панельних будинків в Україні натомість, стоять, як правило, відкриті баки для сміття, що уможливлює доступ до них пацюкам та бродячим собакам і кішкам. Іншою проблемою наших міст часто є несвоєчасне вивезення сміття комунальними службами, в результаті чого навколо баків утворюються смердючі навали сміття. Я мав нагоду відвідати один з таких багатоповерхових будинків у Золітуде. В під'їзді чистота. Ліфт не понівечений і не обхарканий. Запаху від сміттєпроводу немає. ( WEITER SEHEN / ДИВИТИСЯ ДАЛІ ) | | Friday, October 23rd, 2009 | | 2:01 pm |
Linksufriges Riga / Лівобережна Рига
Wie es für Kijiw (Kiew), die von einem großen Fluss in zwei Teilen geteilte Hauptstadt der Ukraine, gilt, liegt das historische Zentrum Rigas auch am rechten Ufer. Da befinden sich auch die besseren Bezirke. Obwohl das alte schreckliche Maskatschka doch am rechten Ufer Dünas liegt.Як і в Києві – місті, поділеному могутньою річкою на дві великі частини, - історичний центр Риги лежить на правому березі. Там також знаходяться кращі райони, за винятком жахливої Маскачки, що так само розташувалася на правому березі.  Das linke Ufer Dünas in Riga dagegen ist meistens entweder mit bescheidenen schlichten ein-oder zweistöckigen Häusern oder mit typisch sowjetischen Plattenbauten bebaut. Nichtsdestoweniger dürfen manche linksufrige Bezirke als lieblich und nett gelten. Натомість лівий берег Дауґави в Ризі забудований здебільшого або скромними одно- чи двоповерховими будинками, або ж типово радянською панельною забудовою. Тим не менш, деякі райони ризького лівобережжя можна назвати милими й приємними.  Oft kann man interessante kleine Villas sehen, obwohl die keinen Vergleich mit den Villas in Tallinn aushalten. Часто можна побачити цікаві вілли, хоча вони не витримують ніякого порівняння з віллами в Таллінні. ( NOCH EINIGE FOTOS / ЩЕ ДЕКІЛЬКА СВІТЛИН ) | | Tuesday, October 20th, 2009 | | 11:08 am |
Про рідну школу пишуть...
Я якось навіть пропустив 50-річний ювілей рідної 4-ї школи міста Харкова. Тож, цей допис, мабуть, цікавий насамперед моїм одношкільникам ygam, shepa, dsun, az_67 та lexus_lyosha. Хоч навчався в ній не всі десять років, а лише чотири останні, втім вважаю саме її рідною, бо на ці роки припала юність і остаточне формування мене як особистості. Саме тут я знайшов друзів, з якими підтримую стосунки аж до сьогодні. Так ось про ювілей нагадало аж Радіо «Свобода»: Ювілей школи у Харкові, де вперше в СРСР запровадили систему розвиваючого навчання. Мушу одразу сказати, що кореспондентка не зовсім вдало переклала українською «розвиваюче навчання», бо усталеним українським терміном є «розвивальне навчання» (англійською “developmental education”). Але, зрештою, то не дуже страшний гріх. До її оповіді додам також, що на світанку розвитку цього педагогічного методу він зачіпав лише початкову школу і лише дві дисципліни – математику (насамперед і в основному), а також російську мову. Наприкінці 1980-х цей метод комунячі ідеологи практично вичавили з практики радянської початкової школи. Друге дихання прийшло, коли СРСР благополучно здохнув. Зараз метод розвивального навчання в початковій та середній школі є вельми популярним в багатьох країнах світу. В Україні він визнаний та офіційно ухвалений міністерством освіти. У Харкові працює Центр розвивального навчання, що випускає підручники й методичні матеріали (у тому числі, й україномовні вже). Очолює цю фірму син згаданої в репортажі Ганни Захарової (наразі мешкає і плідно працює в Хайфі). Олександру Хейфіц, що дає інтерв’ю кореспондентці, – мою вчительку математики – вважаю взагалі найкращим педагогом, який мені трапився в житті. Згадував її трохи в гумористичному ключі тут, у давньому дописі «Трохи про патріотичне виховання в радянській школі».А трохи пізніше ми з az_67 згадували своїх вчителів тут. | | Friday, October 16th, 2009 | | 5:29 pm |
Принаймні тут за свою рідну країну не соромно
Дуже показово , як різні країни голосували в Раді с захисту прав людини ООН, стосовно скандальної доповіді Ґолдстоуна, де – вкотре вже – було здійснено спробу поставити на один щабель єдину демократичну державу Близького Сходу і уряд ісламістських бандитів. Нічого нового насправді: Рада з захисту прав людини ООН – це вкрай дискредитована організація, де країни Чорної Африки, мусульманського світу, Латинської Америки та подібні вельми далекі від демократії держави, користуючись чисельною перевагою, постійно намагаються засудити Ізраїль. Достатньо сказати, що не так давно головою цієї Ради з захисту прав людини ООН було обрано ... Лівію. Взірець демократії, однак. Так ось, дивіться тепер, хто і як голосував: Проти доповіді (= на захист Ізраїлю) голосували: The countries that voted against the report included the U.S., Italy, Holland, Hungary, Slovakia and the Ukraine.А тепер, хто за доповідь Ґолдстоуна (= проти держави Ізраїль): China, Russia, Egypt, India, Jordan, Pakistan, South Africa, Argentina, Bahrain, Bangladesh, Bolivia, Ghana, Indonesia, Djibouti, Liberia, Qatar, Senegal, Brazil, Mauritius, Nicaragua and Nigeria voted in favor of the report. Ну, просто цвіт демократії, серед якого, звичайно ж, Russia. На цьому тлі мене завжди дивує оцей проросійський сентимент серед значної частини російськомовних ізраїльтян. Про це добре писала dorimena тутРосія не лише словом, але й ділом активно допомагає ворогам Ізраїлю: постачає Сирії ракети, які потім опиняються в руках терористів Хізбаллах, або допомагає Ірану наблизитися до створення власної ядерної бомби. Але в Ізраїлі при цьому працюють магазини «Путін». Наскільки я знаю, є також однойменний популярний ресторан. Воістину, любов зла... *** За інформацію з газети Haaretz дякую yankel-ю. | | Thursday, October 15th, 2009 | | 1:11 pm |
50 років від дня загибелі Степана Бандери
Мої гарні LJ-друзі подружжя ledilid опублікували в "Україні Молодій" свою статтю "50 років без Бандери. Ефект присутності", з lj-копією якої можна ознайомитися тут. Є декілька цікавих, у тому числі історичних світлин. ledilid зустрілися у Мюнхені із зятем пана Степана, а також з людьми, що особисто знали провідника ОУН. Стаття містить також цікаву оповідь про долю агента КДБ Сташинського, що скоїв убивство. *** Мене зворушили автомати з продажу поминальних свічок на цвинтарі в Мюнхені. Це як раз те, чого мені не вистачало в Парижі, коли в мене було вкрай мало часу і я таки вирішив попри все відвідати могилу Симона Петлюри. Я чомусь подумав, що, подібно то того, як це є в Україні, біля цвинтарю в мене не буде проблем з тим, щоб купити квіти. Але ні! Жодної крамниці, жодної лавки з продажу квітів неподалік від цвинтаря Монпарнас я не знайшов. Якось і досі мені прикро, що не поклав Петлюрі квітів. Нічого, не останній раз у Франції. Ще раз зайду як-небудь. | | Wednesday, October 14th, 2009 | | 4:52 pm |
Іноді вони повертаються ® (суто професійне)
В онлайновій версії популярного словника Мультитран висить наразі мила реклама: Институт «Московская международная школа переводчиков» объявляет набор на следующие программы:
1. ............
2. ...........
3. Авторский курс Леонида Володарского по устному переводу (перевод фильмов), 48 ак.ч. Маестро Володарський, якщо хто не знає, - це саме той перекладач, неприємний гугнявий голос якого звучав ледь не з усіх піратських відеокасет на початку бурхливих 1990-х. Сам Володарський в одному інтерв’ю відверто зізнався, що перекладав фільми в режимі конвеєру, експромтом, навіть не продивившись і одного разу перед озвучуванням. І ось тепер такі майстри слова вчать молодших колег, як гарно перекладати фільми. Аж 48 академічних годин. І напевне ж набере собі групу... | | Monday, October 12th, 2009 | | 5:00 pm |
Día de la Hispanidad
Сьогодні в прекрасній країні Іспанії національне свято – День Колумба (Día de la Hispanidad). Це одне з найважливіших державних свят як в Іспанії, так і в багатьох країнах Латинської Америки. Завдяки інтернету, я мав справжнє задоволення дивитися урочистості по іспанському ТБ у прямій трансляції. Парад відбувся на Paseo de la Castellana в Мадриді. Переглядаючи військовий парад, довідався дещо нове для себе.  Насамперед кинулося у вічі те, наскільки багато кінноти бере участь. Безумовно, кінна королівська гвардія – прикраса будь-якого параду.  Король ще тримається добре, хоч час його, як і всіх людей, не щадить. Навіть знаючи, скільки йому років, усе уявляю його по старих хроніках середині 1970-х років, коли він лише офіційно перейняв верховну владу від Каудильйо Франко. Це так само як і з президентом Джиммі Картером. Знаю, скільки йому зараз років, але кожного разу, як бачу на екрані ТБ, дивуюся, наскільки він постарішав. Ось закарбувався якось він в пам’яті молодим, і воленс-ноленс кожного разу доводиться трохи дивуватися. Суто психологічне щось. Королівський лімузин дуже старої моделі. Це ROLLS ROYCE SILVER WRAITH сорокових років (ведучий трансляції вимовив [rait], але в іспанців традиційно негаразди з англійською. Можна пробачити). Можливо це ще подарунок королю від Франко. :-) Військова техніка пройшла поперед піхотних підрозділів, о теж нетипово для наших парадів. Танки на озброєнні іспанської армії не американські, а німецькі «Леопард».  Симпатична солдатка. Взагалі кидалася у вічі відносно велика кількість жінок у підрозділах. Були цікаві, майже антикварні екземпляри.  Наприклад, цей Boeing-707, виявляється, може бути повітряним заправником. Цікаво, скільки років цій машині?.. Але справжнє відкриття для мене - це те, що, виявляється, не лише у Франції є свій Іноземний легіон, але в Іспанії так само. Я навіть знайшов інтернет-сайт цього елітного підрозділу й прочитав там історію його створення. Під час Громадянської війни (1936-39 рр.) це був один з найефективніших підрозділів Національної Армії.  Як видно на світлині, військові іспанської армії цілком можуть бути неголеними. Це ще одна відмінність. Навіть сам Принц Астурійський теж на трибуні стояв зі щетиною а ля Міккі Рурк. Цей підрозділ іспанських збройних сил унікальний не лише тим, що і форма, і стройовий крок у них геть відрізняється від решти піхоти, а тим, що в Легіону є живий талісман – коза. Коза носить картуз. І цю козу вони беруть з собою на парад!  Коза чи то перейнялася важливістю моменту чи вони її добряче видресирували, але цей талісман без повідку крокував чітко поруч зі строєм, не пориваючись кудись збігти. Словами описати це важко, це треба було бачити! :-) Одним словом, іспанське ТБ мені надало сьогодні масу позитивних емоцій. | | Sunday, October 11th, 2009 | | 8:14 am |
Нотатки мандрівника / Notizen eines Reisenden (Непарадна Рига / Bescheidenes Riga)
Das bescheidene Riga ist, in erster Linie, der Bezirk namens Maskatschka oder die historische Moskauer Vorstadt. In dieser Gegend haben seit Jahrhunderten ethnische Russen gewohnt. Die erste Welle von Übersiedlern von altem Moskowien erreichte Riga noch weit vor dem Anschluss ans Russische Reich während der Zeit von Peter I. Damals siedelten in Riga religiöse und politische Flüchtlinge, und zwar, die Altgläubigen der russischen Orthodoxen Kirche.
Historisch gesehen ist Maskatschka immer ein sehr schlechter Bezirk gewesen, da er überwiegend von armen Leuten und Kleinkriminellen bewohnt wurde. Nur in den letzten Jahren zeichnen sich irgendeine Verbesserungsaussichten für Maskatschka ab. Das ist damit verbunden, dass der Bezirk ziemlich nah an dem historischen Zentrum der Stadt liegt über billigere Landstücke und über gute Verkehrsverbindungen verfügt. Doch vor allem sollen erst viele Geschäfte nach Maskatschka kommen, was bis jetzt noch nicht passiert ist.Непарадна Рига – це, перш за все, район Маскачка, або ж історичний Московський Форштадт (Московське Передмістя). На цих теренах сторіччями селилися етнічні росіяни-московити, найперша хвиля яких емігрувала до Ліфляндії ще за часів церковного розколу 17 сторіччя в московській церкві. Тоді в Ризі рятувалися старовіри з Московії. Історично Маскачка завжди була дуже поганим районом, де селився бідний люд і де промишляло багато дрібного криміналітету. Лише в останні часи у Маскачки з'явився шанс порвати з традицією й стати якщо не престижним, то принаймні пристойним районом. Передумовою є інтенсивний розвиток прекрасної Риги, близькість Маскачки до історичного центру та зручні шляхи сполучення. Втім, бізнеси сюди масово поки що не прийшли.  Rigaer Bezirk Maskatschka (Moskauer Vorstadt)
Рига. Район Маскачка.Während der sowjetischen Zeiten wurde hier ein Wolkenkratzer im Stalinistischen Prunkstil errichtet. Solche Gebäude – die sogenannten Stalins Wolkenkratzer - gibt es nur in Moskau selbst, in Riga und in Warschau.
Erst wollte man das Kolchosbauernhaus aus diesem Gebäude machen, doch später gewann gesunder Menschenverstand an Oberhand, und man platzierte hier die Akademie der Wissenschaften.За радянських часів на Маскачці звели типовий сталінський хмарочос. Висотки в такому специфічному стилі є лише в самій Москві, у Ризі та у Варшаві. Цікаве доповнення від Ейтана: Спочатку, виявляється, комуністичні окупанти планували зробити з цього хмарочосу Дім Колгоспника, але згодом схаменулися й облаштували там Академію Наук. Ризі пощастило: зважаючи на величезний потік колгоспників з російського Нечорнозем’я, що табунами переселялися на новоприєднані території, перша ідея була не такою вже нереальною.  Orthodoxe Altgläubigerkirche
Православна старообрядницька церква.Das ist ein echtes Malzeichen der alten Moskauer Vorstadt Rigas.Це справжня історична пам'ятка старої Маскачки. ( WEITER SEHEN / ДИВИТИСЯ ДАЛІ ) | | Monday, October 5th, 2009 | | 9:06 am |
В порядку дружньої реклами
Сьогодні в Харківському художньому музеї відкривається персональна художня виставка молодої талановитої художниці Ольги Бардакової – сестри мого гарного друга alexbard-a. Усі деталі в повідомленні Сашка тут: http://alexbard.livejournal.com/80343.htmlХоч alexbard про творчість сестри пише: «Выставок было пока немного», але я знаю дуже небагато молодих людей, які в 22 роки взагалі мали вже персональні виставки. Дівчина талановита, і якщо ви в Харкові і маєте вільну годинку, то завітайте до нашого міського художнього музею. Воно того варте. Взагалі Сашкові пощастило: він і брат художниці, і чоловік художниці. Наталка, дружина Сашка, щоправда, відійшла від мистецтва заради мистецтва і відкрила свою фірму з виготовлення меблів за власним дизайном. Так що замість пейзажів вона наразі все більше малює кухні і робить це, треба сказати, дуже і дуже пристойно – і з естетичної, і з усіх інших точок зору. Кожного разу приходячи до них у гості, я милуюся тим, як Наталка обставила їхню квартиру, де вся обстановка зроблена її руками. | | Saturday, October 3rd, 2009 | | 10:01 pm |
Дивовижне поруч
Зараз на вечірній прогулянці побачив прекрасне. Прекрасне своєю якоюсь захмарною ірраціональністю. На вулиці Гіршмана стояв дорогущий джип Lexus GX470 з номером „СССР”. Зліва від літер, там де має бути прапорець держави, був герб Радянського Союзу. Питання віртуальному клубу знавців: що має бути в мізках у такої людини, яка за нинішніх часів може собі дозволити дорогущу іномарку і якій би за попереднього суспільного ладу не те, що не дозволили б купити новеньку іномарку, але навіть за задрипаним жигульонком їй довелося б стояти в черзі. А як же інакше?! За імпортним (це значить, румунським) гарнітуром – черга; за телевізором – черга. І за машиною та ж мила радянська черга. Майже за всім черга. Бо правильно говорилося в одному анекдоті про те, що якщо в арабських країнах побудувати розвинений соціалізм, то вони неодмінно стикнуться з дефіцитом піску в пустелі. Я уже не дивуюся номерам „ВОВАН”, „КОЛЯН”, „СЕРЁГА”, або навіть „МАЛЫШ” – це нормально, бо в таких машинах їздять Вовани, Коляни та інші Малиші, яким кортить сповістити світ про себе. Як можуть, так і сповіщають. А ось що хоче сказати власник Лексуса, що чіпляє номер „СССР” – це для мене загадка. Буду радий почути версії, друзі. P.S. Про „СССР” на футболках я міркував ще 2003 року. Але, здається, між футболкою й номером люксової машини є різниця. Чи нема?.. |
[ << Previous 20 ]
|
